ПРО НАС

З ІСТОРІЇ СПОРУДИ 

 

У мальовничому куточку Львова, по вулиці Короленка, 1, в приміщенні колишнього монастиря, яке має давню історію, розташований Навчально-реабілітаційний центр «Довіра».

Рання історія монастиря пов'язана із орденом капуцинів, що виник у 1619 році в Італії. У 1708 році Єлизавета Софія Сенявська, дружина краківського каштеляна Адама Сенявського, вирішила оселити їх у Львові. Купивши у львівського магістрату земельні ділянки на передмісті, в тому ж році розпочала будівництво Костелу Непорочного зачаття і монастиря для цього ордену. Будівництво завершено 1730 року.

1785 року йосифінською касатою орден капуцинів ліквідовано. 1787 року монастирський комплекс переданий францисканцям конвентуальним, котрих виселено з монастиря при костелі св. Хреста, що знаходився на нишній вулиці Театральній. 1799 року капуцини покинули Львів остаточно. 1833 року пожежа знищила монастир і пошкодила інтер'єр храму. Три роки тривала відбудова.

1946 року францисканці покинули Львів. У приміщенні розмістили військову частину. Пізніше – школу-інтернат № 6 для дітей із важкими розладами мови. Монастирський храм використовувся як кухня і їдальня.

З 10 вересня 2012 року заклад перейменовано у Львівську спеціальну загальноосвітню школу-інтернат І-ІІ ступенів «Довіра». У 1990-х роках громада Церкви Християн Адвентистів Сьомого Дня отримала дозвіл на оренду костелу та частини монастиря. З лютого 2016 року заклад реорганізовано в навчально-реабілітаційний центр.

Комплекс монастиря францисканців складається з костелу (тепер церква адвентистів), монастирських корпусів (приміщення НРЦ) та монастирського саду і мурів (тепер рекреаційна територія НРЦ).Фасад значною мірою повторює форми Костелу Преображення Господнього при монастирі капуцинів у Варшаві, що постав раніше – у 1694 році.

Нинішній вигляд споруда отримала під час реставрації у 1835–1838 роках, після пожежі 1833 року. У 1902 році добудовано портал-присінок в барокових формах за проектом Антонія Куніцького. У 1997 році архітектором Миколою Рибенчуком проведено реконструкцію і адаптацію костелу для громаде адвентистів і знищено настінний розпис у приміщенні церкви.

Францисканцям належав також сад значних розмірів. На кадастрових планах XIX століття видно його чітке прямокутне планування. Земельні володіння монастиря розширювались поступово. Уся територія була обнесена цегляним муром (місцями кам'яним), а зі сторони нинішньої вул. Короленка - кованою огорожею (нинішня походить з 1920-х років). Частина цегляного муру збудована за проектом Казимира Крижановського у 1883 році після набуття чергових земельних ділянок. До кінця XVIII ст. відразу за храмом і монастирем знаходився невеликий цвинтар.Монастирський сад розділено між кількома установами. У північній частині саду розміщені господарські будівлі школи-інтернату «Довіра». Збереглись північна стіна, що відділяла сад від вулиці Лисенка, а також фрагменти східної і південної стін; металева огорожа із заходу; залишки двох алей зі старими деревами. Частина саду переобладнана на спортивний майданчик. Під час Першої світової війни австрійська влада реквізувала три дзвони. У радянський час знищено головний вівтар, орга́н, дзвіницю, котру видно на літографії 1865 року. Втрачено сигнатурку з даху і усі хрести. Головна нава побілена в кінці XX ст. Застосовано скупий мотив із білих легких хмар. 23 вересня 2008 року комплекс монастиря внесено до переліку пам’яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації.

СИМВОЛИ ЗАКЛАДУ

У 2013 році за ідеєю Рибак Ю.В., заступника директора школи, при художньому оформленні Данків У.Г., вчителя образотворчого мистецтва та комп’ютерному дизайні Гуменюк Н., мами учениці школи, було створено емблему навчального закладу. 

У тому ж році вчитель музики, практичний психолог Люблінська Ю.В. написала пісню про школу: 

1. Всіх зустрічає школа.

   Радісно і з любов’ю

В рідних обіймах нас

Вчитель веде у клас.

Приспів:

Ти у нас одна, 

Надійна і дорога, 

Школа рідна моя – 

«Довіра» зветься вона.

2. Будем уроки вчити 

І рідний край любити, 

Учні та вчителі 

Всі довіряють тобі! 

Приспів.

3. Разом і будні й свята 

Ми зустрічаєм радо, 

Хай же веселий сміх 

Щиро луна для всіх!